умовлено
  інше ", що дає можливість шляхом прямого виключення певних положень
  Правил в інкасовому дорученні або інструкціях до нього обмежити сферу їх дії
  щодо конкретної угоди.
  Тому у разі розбіжностей між нормами Правил та нормами національного
  права, що застосовується до розрахунків за інкасо, превалюють положення останнього
  (п. "а" ст.1 Правил). Це слід мати на увазі, враховуючи, що в деяких країнах
  Правила не можуть бути повністю застосовані: наприклад, безакцептне списання
  грошових коштів шляхом виставляння інкасового доручення на підставі виконавчого
  або прирівняного до нього документа в нашій країні є законодавчо
  закріпленої практикою, чого не можна сказати, наприклад, про американському законодавстві.
   У зв'язку з цим необхідно відзначити, що ст.252 Інструкції Зовнішторгбанку
  від 25 грудня 1985 N 1 оголошує неухильно застосування Уніфікованих
  правил по інкасо для всіх установ Банку (маються на увазі установи Зовнішторгбанку),
  а також для радянських організацій - клієнтів банку, що здійснюють розрахунки
  по інкасо. Враховуючи, що Внешторгбанк був єдиним банком, який проводить
  міжнародні розрахунки, можна стверджувати, що Інструкція проголосила Уніфіковані
  правила обов'язковими для всіх, хто їх здійснює. Офіційно ця Інструкція
  не скасовано, вона діє в частині, що не суперечить ГК РФ і прийнятим на
  його підставі нормативних актів (ст.4 Федерального закону "Про введення в дію
  частини

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-13 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>