омерційних), необхідних при здійсненні розрахунків за інкасо, а відсилає
  нас до інших нормативних актів, які регулюють даний вид безготівкових розрахунків.
   Підзаконні нормативні акти також не вносять ясності в це питання. У
  Відповідно до ст.283 Правил безготівкових розрахунків у народному господарстві (Правила
  Держбанку СРСР від 30 вересня 1987 року N 2) інкасове доручення застосовується
  тільки при списання грошових коштів з рахунку платника в безакцептному порядку
  на підставі виконавчих і прирівняних до них документів. Таке інкасове
  доручення виставляється судом (судовим виконавцем) або уповноваженим виконавчим
  органом (податкова інспекція, органи митного контролю і т.д.), минаючи банк-ремітент,
  безпосередньо в представляючий банк для безспірного списання коштів
  відповідно до законодавчо передбаченим правом на таке списання.
  Для списання грошових коштів постачальником з рахунку покупця без його згоди
  використовуються платіжні вимоги. Однак розрахунки платіжними вимогами
  застосовують лише в тому випадку, якщо договір між сторонами містить відповідну
  посилання, а також якщо в договорі на розрахунково-касове обслуговування між банком
  і покупцем (клієнтом) існує вказівка клієнта на списання грошових
  коштів зі свого розрахункового рахунку в безакцептному порядку.
   На території Російської Федерації розрахунки по інкасо в сенсі їх визначення
  ст.2 Уніфікованих правил здійснюються платіжними

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-13 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>