відання
  і при цьому негативно ставився до свободи атеїзму.
   З часом ідеї релігійної свободи та віротерпимості отримали в деяких
  зарубіжних державах законодавче закріплення.
   Практично це стало можливим лише після переходу від феодальної деспотії
  до буржуазного ладу. В американському штаті Північна Кароліна в 1669 р. була
  прийнята конституція, розроблена Дж. Локком. Вона проголошувала вільне
  прийняття віри і віротерпимість по відношенню до осіб, що не визнають офіційну
  релігію. Деякі інші штати незабаром пішли цьому прикладу, закріпивши
  у своїх конституційних актах аналогічні положення з питань свободи віросповідання.
  Французька Декларація прав людини і громадянина 1789 р. урочисто проголосила
  принцип свободи совісті, але обмежилася при цьому фактично лише регулюванням
  свободи віросповідання. Названі акти обговорювали можливість прояву
  релігійних переконань громадян лише в тій мірі, в якій це не порушує громадського
  порядку і громадського спокою.
   Положення про релігійну свободу містилися і в наступних французьких
  конституціях, 1791і 1793 рр.. та інших законодавчих актах Франції того часу,
  що дозволяє вважати саме цю країну родоначальницею основ правової регламентації
  релігійної свободи і свободи совісті.
   У ряді закордонних конституційних актів - Греції 1952 і 1975 рр.., Ірландії
  1937 р., Єгипту 1971 р. та ін - виявилося проголошення основоположних
  принципів

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-18 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>