і у своїх правах.
   Отже, повний зміст свободи совісті - це право бути віруючим, невіруючим
  або атеїстом.
   Протягом XVI-XIX ст. поняття свободи совісті еволюціонувало від
  вимоги визнання права сповідувати будь-яку релігію до права заперечувати її,
  бути атеїстом. Певний внесок у розвиток цього поняття внесли представники
  школи природного права. Б. Спіноза вважав, що державна влада не
  повинна зазіхати на свободу думки і релігійну свободу. Виступаючи головним чином
  проти релігійної нетерпимості та фанатизму духовенства, Б. Спіноза в той же
  час вважав необхідними деякі обмеження релігійної свободи в тактичних
  цілях держави. Г. Гроцій висловлювався за світську науку, вільну від
  впливу богослов'я. К. Томазі вважав за необхідне звільнення держави
  від впливу релігії, тому що обов'язок держави - захищати будь-яку віру,
  і в зв'язку з цим вона не повинна підтримувати будь-яку релігію. Поборник природного
  права Вольтер відносив до природних свободам людини в тому числі і свободу
  совісті і виступав проти релігійної нетерпимості та невігластва духовенства,
  визнаючи в той же час величезну соціальну роль релігії. Дж. Локк - англійська
  філософ і один з перших теоретиків свободи совісті - у своєму відомому "Листі
  про віротерпимість "стверджував, що" свобода совісті є природне право
  кожної людини ... і нікого не має примушувати в питаннях релігії законом
  або силою "* (9). Релігійну віру

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-18 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>