бодою віросповідання (або релігійною свободою) свобода совісті
  співвідноситься, як видове та родове поняття, як приватне і спільне. Свобода віросповідання
  є лише елемент свободи совісті, так як до останньої, у політико-юридичному
  значення цієї категорії, належить, крім свободи вибору релігії і свободи
  відправлення релігійних культів, ще і право не сповідувати релігії взагалі,
  право бути атеїстом і мати право і реальну можливість поширювати атеїстичну
  пропаганду.
   Вичерпний зміст у зміст поняття свободи совісті вкладає в
  своїх роботах на цю тему Ю.А. Розенбаум, коли говорить, що ставлення людини
  до релігії може бути трояку: людина може вірити в Бога, сповідувати будь-яку
  релігію; не вірити ні в яких богів і відноситися до релігії нейтрально або,
  останнє, може бути атеїстом, тобто людиною, не тільки що не сповідає
  жодної релігії, але й заперечує всяке існування бога і відкидає релігію
  в цілому * (8). З цих трьох видів переконань в рамках свободи совісті - релігійних,
  нейтрально-агностичний і атеїстичних - законодавчого врегулювання
  та гарантованості з боку держави вимагають перш за все протилежні
  - Перші й останні. Проте в державах, де сильний вплив церкви та релігії,
  де переслідуються або не заохочуються атеїстичні переконання, можливість нейтрально,
  байдуже ставитися до релігії також не обов'язково зможе бути реалізована,
  а носії таких переконань будуть, можливо, обмежені

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-18 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>