сіб.
   Проте неповна ясність конституційної норми і відсутність конкретизації
  того, що може бути "іншими переконаннями", - брак конституційно-правового
  ре оісповеданій ". Федеральний закон, звичайно, більш сучасний, використовує
  термінологію чинної російської Конституції, але сказати, що він вніс щось
  нове, додатково конкретизуються в зміст поняття свободи совісті
  і свободи віросповідання, було б перебільшенням. Незважаючи на те що термін
  "свобода совісті" займає в назві Федерального закону перше місце, самої
  свободу совісті в ньому присвячено лише кілька статей з голови першого "Загальні
  положення ". Куди як більш детально висвітлюється в Законі правовий механізм
  створення та діяльності релігійних об'єднань. Та й ті статті, що присвячені
  свободу совісті і свободу віросповідання, в основному механічно відтворюють
  текст відповідних статей Конституції РФ, що вже саме по собі є
  свідченням низької юридичної техніки.
   Так, частина 1 ст. 3 Федерального закону "Про свободу совісті й про релігійні
  об'єднаннях "майже дослівно дублює норму ст. 28 Конституції, гарантуючи
  право на свободу совісті і свободу віросповідання, в тому числі право сповідувати
  індивідуально або спільно з іншими будь-яку релігію або не сповідувати ніякої,
  вільно обирати і змінювати, мати і поширювати релігійні й інші переконання
  і діяти відповідно до них. При цьому не береться важлива формулювання
  про те,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-18 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>