росповідань, а з певними політичними міркуваннями - покласти край
  можливість використовувати релігійну діяльність для політичних виступів
  проти радянської влади.
   Остання радянська Конституція 1977 р. у ст. 52 встановлювала, що "громадянам
  СРСР гарантується свобода совісті, тобто право сповідувати будь-яку релігію
  або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи або вести атеїстичну
  пропаганду ". Таким чином, у цій нормі були закладені всі основні складові
  свободи совісті, включаючи свободу віросповідання і свободу атеїзму. Більше
  того, гарантування свободи совісті державою стало більш чітким і зобов'язує
  формулюванням, ніж просто визнання, як раніше, свободи совісті за всіма
  громадянами. Ця ж стаття 52 Конституції СРСР 1977 закріплювала і реальні
  гарантії реалізації свободи совісті - відокремлення церкви від держави і школи
  від церкви і заборона на порушення ворожнечі та ненависті в зв'язку з релігійними
  віруваннями.
  Чинне російське Конституція 1993 р. у главі 2 "Права і свободи
  людини і громадянина "також регламентувала, що" кожному гарантується
  свобода совісті, свобода віросповідання, включаючи право сповідати індивідуально
  або спільно з іншими будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, вільно
  вибирати, мати і поширювати релігійні й інші переконання і діяти
  відповідно до них "(ст. 28). У контексті розглянутого питання про зміст
  конституційного права на свободу

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-18 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>