і висунуто конкретні рекомендації щодо визначення згаданих понять у новому кодифікованому акті земельного законодавства України (Н. І. Титова, В. І. Андрейцев, В. К. Гуревський та ін.).
  Науково обґрунтовують юридичний механізм набуття та реалізації права приватної власності на землю у своїх працях В. І. Андрейцев, П. Ф. Кулинич, М. В. Шульга та інші вчені.
  Особливо відзначимо в цьому аспекті науковий доробок В. І. Андрейцева, який сформулював основні ознаки приватизації земель, виділив головні етапи процедури приватизації тощо2. Він також послідовно обгрунтував необхідність врегулювання на законодавчому рівні процедури приватизації земель3. Аналогічні пропозиції висловили й інші представники аграрноправової науки, зокрема Ю. С. Шемшученко, П. Ф. Кулинич, 3. А. Павлович.
  Наука аграрного права України досліджує також законодавчо закріплені обмеження права приватної власності на землю. Аналізують їх у своїх працях В. І. Андрейцев, П. Ф. Кулинич, В. К. Гуревський та інші вчені.
  Важливий аспект наукового дослідження аграрного права України — проблема розмежування сфери дії Цивільного кодексу (ЦК) та майбутнього Екологічного кодексу України щодо правової регламентації інституту приватної власності на землю. Згадана проблема є предметом дослідження В. І. Андрейцева, Н. І. Титової, М. В. Шульги, Ц. В. Бичкової та ін. На думку Н. І. Титової, відносини власності на землі сільськогосподарського призначення через особливий характер та значення таких земель повинні регулюватися З К та іншим земельним законодавством1. Аналогічної точки зору дотримуються Ц. В. Бичкова, М. В. Шульга та інші вчені.
  Нерозривно пов'язаний з інститутом земельної та аграрної реформ, інститутом права приватної форми власності на землі сільськогосподарського призначення новий інститут аграрного права України — інститут правового забезпечення паювання земель сільськогосподарського

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-610 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>