належного зв'язку між юридичною наукою й практикою правотворчості державних органів.
  Процес розвитку сучасного аграрного законодавства України докладно розглядає аграрноправова наука. Особливо слід відзначити в цьому плані комплексне дослідження колективу авторів (В. І. Семчик, В. М. Стретович, О. О. Погрібний, П. Ф. Кулинич, Ц. В. Бичкова, Т. П. Проценко, О. А. Поліводський, В. А. Сонюк, 3. А. Павлович) "Аграрне законодавство України: проблеми ефективності"1, в якому послідовно розкрито процес розвитку цієї галузі законодавства, її роль у підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах аграрної реформи, особливості законодавчого регулювання окремих сфер виробничогосподарської діяльності аграрних суб'єктів, перспективи розвитку аграрного законодавства тощо.
  Багато конкретних пропозицій щодо вдосконалення сучасного аграрного законодавства України вже висловили представники науки аграрного права України. Крім уже згаданих робіт, особливо відзначаються в досліджуваному аспекті такі автори, як В. 3. Янчук, Н. І. Титова, В. І. Семчик, Ц. В. Бичкова, В. В. Янчук та ін.
  Поряд із потребою вдосконалення законодавчого регулювання окремих сторін сільськогосподарської виробничої діяльності аграрних суб'єктів, їх правового статусу та ін., особливо важливою сьогодні є проблема кодифікації аграрного законодавства.
  Зауважимо, що жоден із науковців не відкидає необхідності прийняття єдиного кодифікованого акта аграрного законодавства як нагальної потреби часу. Водночас у сучасній аграрноправовій науці існують різні погляди на форму, зміст, суть і назву такого кодифікованого акта.
  Так, в аграрноправовій науці обґрунтовується точка зору щодо необхідності прийняття Аграрного кодексу України. Зокрема, В. В. Янчук визначив предмет, об'єкт правового регулювання такого кодифікованого акта тощо. Він запропонував також структуру цього Кодексу, що

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-610 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>