з нею, діяльності. Сьогодні при характеристиці сільськогосподарського (аграрного) законодавства відбувся науково обгрунтований перехід від терміна "сільськогосподарський" до терміна "аграрний", що зумовлено рядом об'єктивних причин, зокрема розширенням змісту терміна "аграрний" в умовах проведення аграрної реформи в Україні.
  Підкреслимо, що в сучасній аграрноправовій науці існує положення про формування інтегрованої галузі агропромислового законодавства. Ідею агропромислового законодавства як комплексної галузі, до складу якої входить як підсистема аграрне (сільськогосподарське) законодавство, висунув 3. А. Павлович1. Свого часу подібну думку вже висловлювали представники радянської аграрноправової науки2. Однак суспільні відносини, що складаються в системі всіх ланок агропромислового виробництва, потребуватимуть спеціалізованого правового регулювання лише за умови безпосереднього зв'язку з процесом виробництва сільськогосподарської продукції. Крім того, в разі визнання агропромислового законодавства, до складу якого входитиме аграрне законодавство, ми будемо змушені констатувати формування занадто великої спільності нормативноправових актів, для яких буде характерним широке коло об'єктів, суб'єктів, а також різна змістовна спрямованість. Це, в свою чергу, може призвести до "розмитості" основної частини спільності норм аграрного права, поступового відходу (зникнення) такої істотної їх особливості, як сільськогосподарська спеціалізація.
  Сучасне аграрне законодавство має грунтуватися на конституційних засадах, розроблених представниками аграрноправової науки (Н. I. Титовою, Ц. В. Бичковою, В. I. Семчиком, В. М. Стретовичем, В. М. Шульгою, I. Будзиловичем, А. Юрченком, В. В Носіком, А. Бейкуном, І. Бакаєм та ін.).
  Хоча не всі пропозиції учених з цього приводу знайшли своє відображення в Конституції України, що свідчить про відсутність належного

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-610 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>