огосподарських підприємств) істотно позначилися на характері сучасних аграрних майнових відносин.
  Цивільний кодекс (ЦК) закріпив підприємницьку сутність таких аграрних суб'єктів, як виробничі кооперативи (ст. ст. 163166).
  Господарським кодексом (ГК) деталізовано майнові відносини у виробничих кооперативах та юридично зафіксовано існування приватних підприємств, селянських (фермерських) господарств і орендних підприємств як підприємницьких структур (ст. ст. 113115).
  Аграрне законодавство України визначає спеціалізацію майнового статусу сільськогосподарських виробничих та інших кооперативів1, фермерських господарств2, особистих селянських господарств3.
  Майнові аграрні відносини мають внутрішній і зовнішній характер. І навіть тоді, коли внутрішні виходять за межі аграрних структур і розглядаються судами, вони не втрачають своєї первісної юридичної аграрноправової природи, оскільки органічно позв'язані з внутрішніми аграрними відносинами.
  До предмета аграрного права належать також організаційні та управлінські відносини. Вони теж можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми. Слід зазначити, що суть таких відносин істотно змінилася під час переходу від адміністративних до ринкових методів господарювання в аграрному секторі України.
  За умов ринкової економіки посилюється значення внутрішніх організаційноуправлінських відносин, які набирають самостійного характеру щодо вирішення проблем організації і управлінської діяльності в усіх структурних формах сільськогосподарського виробництва. При цьому значно зміцнюються демократичні засади управлінської діяльності, роль правових актів, особливо статутів фермерських господарств, сільськогосподарських виробничих і обслуговуючих кооперативів та ін.
  Зовнішні організаційноуправлінські відносини у реформованому секторі аграрної економіки стосовно державного управління ними, переважно теж істотно змінюються.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-610 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>