жавна економічна (у тому числі фінансова) політика повинна забезпечувати збалансований розвиток усіх названих підсистем. Оскільки національна безпека кожної країни є складовою міжнародної безпеки, то адекватна та виважена державна економічна політика виступає чинником міжнародної безпеки.
   Додатково до своєї ролі законодавця та регулятора фінансового ринку держава водночас діє на ринку як кредитор та позичальник, як акціонер та емітент акцій. Держава є найбільшим позичальником на фінансовому ринку, власником найбільшої кількості цінних паперів українських підприємств та найбільшим продавцем корпоративних цінних паперів. Відповідно, аналіз перспектив розвитку фінансового ринку в Україні потребує розуміння ролі держави як учасника ринку2.
   Виходячи з принципу балансу функцій гілок влади, Конституція України наділяє представницьку владу правом формувати бюджет та контролювати його виконання, а виконавчу — правом проводити бюджет у життя.
   Оскільки виконання завдань держави вимагає від кожного її органу виконання певних повноважень та здійснення конкретної робо-
  
  
   1 Див., наприклад: Жаліло Я. А. Регулювання ринкової економіки: сучасний досвід розвинених країн. — К.: НІСД, 1996. — Вип. 1. — С. 14—16.
   2 Загальні питання розвитку фінансового ринку в Україні. — Київ: Financial Markets International, Inc., 2000. — С. 90.
  
  
   ти, пов'язаної з мобілізацією, розподілом та використанням коштів, у фінансовій діяльності беруть участь усі як представницькі, так і виконавчі державні органи. Проте масштаби їх фінансової діяльності і міра участі неоднакові внаслідок відмінностей у завданнях та правовому статусі кожного з цих органів.
   До повноважень Верховної Ради України згідно зі ст. 85 Конституції України належать: затвердження Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; затвердження

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-648 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>