|
ня центральних банків у валютні операції з метою підвищити або знизити курс валюти своєї країни або іноземної валюти. У тих випадках, коли країна заінтересована у підвищенні курсу своєї валюти, центральний банк вдається до масового продажу іноземної та купівлі національної валюти. Якщо ж ставиться протилежна мета — зниження курсу національної валюти, — здійснюється масова купівля іноземної та продаж національної валюти.
В Україні в останні два роки АКБ « Фінанси і кредит», поряд із банками «Аваль», Укрсоцбанк, Приватбанк, є найбільшим оператором на ринку постачання іноземної готівкової валюти. Адже 28 банків, які вже уклали з ним угоди на придбання євро, пов'язані з банком «Фінанси і кредит» лише звичайними договорами. Євро коштують при завезенні трохи дорожче, ніж долари. Якщо, приміром, з долара сплачують 0,05% від суми, то з євро — 0,07%, хоч євро долають удвічі меншу відстань, ніж долар: євро — з Франкфурте, а долар — з Нью-Йорка.
Аналізуючи положення теорії фінансового та господарського права, можна зробити висновок, що валютна система становить державно-правову форму організації міжнародних валютних (грошових) відносин держав. Національна валютна система складається з таких елементів: 1) національна валюта; 2) умови обрання «мостів» валюти держави; 3) паритет національної валюти; 4) режим курсу національної валюти; 5) наявність або відсутність валютних обмежень у країні; 6) національне регулювання міжнародної валютної ліквідності країни; 7) регламентація використання міжнародних кредитних коштів обігу; 8) режим національного валютного ринку і ринку золота; 9) державні органи, що обслуговують та регулюють валютні відносини країни1.
1 Приблизно таке розмежування використовується як у юридичних, так і в економічних дослідженнях. Див., зокрема: Гальчинський А. Теорія грошей. — К.: Основи, 1998. —
|