|
алюти; 2) валюти з обмеженою конвертованістю; 3) неконвертовані валюти, які не обмінюються на інші валюти і курси яких НБУ не визначає.
Форми й методи проведення валютної політики залежать від конкретних умов розвитку економіки, стану платіжних балансів, міжнародних відносин, а також внутрішньої та зовнішньої політики держави1. До таких форм та методів валютної політики, як правило, відносять валютні обмеження, зміну паритетів (девальвацію та ревальвацію), регулювання ступеня конвертованості валюти, режиму валютного курсу, дисконтну та девізну політику, в тому числі валютні інтервенції. Валютні обмеження являють собою систему нормативних правил, що встановлені в адміністративному або законодавчому порядку та спрямовані на обмеження операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями (зокрема, державний контроль над операціями, обмеження переказів за кордон, блокування валютної виручки).
1 На цьому наголошували автори, які досліджували питання обігу грошей, конвертованості валют та вартості національної валюти. Див., наприклад: Шаров А.Н. Конвертируемость валют. — К.: Нива, 1995; Усов В.В. Деньги. Денежное обраще-ние. Инфляция: Учеб. пособие для вузов — М.: Банки й биржи, ЮНИТИ, 1999; Носкова И.Я. Международнне валютне-кредитнне отношения: Учеб. пособие. — М.: Банки й биржи, ЮНИТИ, 1995; Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник / За ред. А.М. Мороза та М.Ф. Пуховкіної. — К.: КНЕУ, 1999.
Девальвація (devaluation) — зменшення офіційного золотого змісту грошової одиниці країни або зниження її курсу щодо валют інших країн, яке здійснюється у законодавчому порядку. Ревальвація (revaluation), навпаки, полягає у збільшенні золотого змісту грошової одиниці або підвищенні її курсу щодо валют інших країн, яке здійснюється державою в офіційному порядку. Валютна інтервенція — втручання
|