укупністю правових дій, що здійснюються певними суб'єктами в формі, яку вимагає закон або договір. Уданому аспекті банківська діяльність становить систему постійно здійснюваних угод і операцій, що спрямовані на отримання прибутку2.
   Банк також слід розглядати як підприємство, але підприємство особливого виду. Якщо в діяльності звичайного підприємства гроші виконують головним чином роль засобу платежу, то в банківській діяльності самі гроші виступають у ролі товару. Ця особливість банківського підприємства робить його настільки своєрідним, що вона об'єктивно потребує спеціального правового регулювання, яке відрізняється від загального законодавства про підприємства.
   Відповідно комерційні банки мають право здійснювати три групи угод:
   1) банківські операції, які становлять безпосередній предмет діяльності;
   2) угоди, які мають допоміжне значення та служать для забезпечення організаційних і матеріальних передумов роботи банку (придбання паперу, оренда приміщень тощо);
   3) ряд інших небанківських угод, не заборонених законодавством, але не включених у другу групу (наприклад, заснування інших підприємств та організацій).
   У сучасній теорії банківської справи при характеристиці банківських угод, як правило, застосовується поділ банківських операцій
  
  
   1 Банк набуває статусу спеціалізованого, якщо понад 50 % його активів є активами одного типу. В той же час банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку, якщо понад 50 % його пасивів є вкладами фізичних осіб.
   2 ЕфимоваЛ.Г. Банковское право: Учебное й практическое пособие. — М.: БЕК, 1994. — С. 27; Агафонова Н.В. Правовий режим акредитиву як форми безготівкових розрахунків: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 2002. — С. 8—9.
  
  
   на три групи: активні, пасивні та комісійні. Активні операції спрямовані на використання ресурсів банку (наприклад, надання

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-648 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>