вні акти, що безпосередньо визначають процедуру, механізм та порядок розміщення, реалізації, сплати процентів і погашення державних облігацій.
  
  
   1 Науменко В. Злети і падіння ринку цінних паперів України //Вісник НБУ. — Лютий. — 1998. — С. 34—36.
   2 Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. № 1201-ХП // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 38. — Ст. 508 (з наступними змінами та доповненнями).
  
  
   Найпоширенішим способом реалізації державного кредиту є державна внутрішня позика, що оформляється в облігаціях внутрішніх державних і місцевих позик. Чинне законодавство визначає облігацію як цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.
   Випускаються облігації таких видів: а) облігації внутрішніх і місцевих позик; б) облігації підприємств.
   Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу. Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред'явника. Обов'язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під який вони випускаються.
   Крім основної частини, до облігації може додаватися купонний лист на виплату процентів. Купон на виплату процентів має містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату процентів; номер облігації, за яким виплачуються проценти; найменування емітента і рік виплати процентів. Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій) , повинні містити купонний лист.
   Рішення

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-648 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>