ержавних цільових фондів, встановлюючи при цьому права, обов 'язки та відповідальність сторін.
   Інститут податкового права є відокремленим комплексом юридичних норм, що забезпечують цільове регулювання різновиду відносин, пов'язаних з надходженням до бюджетів податків та зборів. Податкове право — відносно самостійний сектор фінансового права і займає автономне становище щодо інших інститутів цієї галузі.
   Предметом додаткового права є група однорідних суспільних відносин, що визначають надходження грошових коштів від платників до бюджетів у формі податків та зборів. Характерною рисою податкових відносин є їх чітко виражений владно-майновий характер. Щодо методу правового регулювання, то він є характерним для фінансового права в цілому, тобто метод державно-владних приписів, що підкріплюється можливістю застосувати санкції з боку держави.
  
   1 Бекерская Д. А Налоговое право й налоговое законодательство в Украине. — К.: Вища школа, 2000. — С. 22—24.
  
  
   Водночас зазначений метод має особливий механізм регулювання, взаємозв'язок норм, юридичний режим. Імперативний метод регулювання чітко встановлює межі поведінки підпорядкованих суб'єктів1.
   Складна природа податку, що об'єднує економічні та правові його характеристики, зумовлює юридичну природу податкових норм, характер їх взаємодії. Оскільки податкова система держави за своєю сутністю є системою розподільних та перерозподільних відносин у суспільстві, вона детермінує юридичну природу податково-правової норми. Подібно до інших правових норм, податково-правові норми містять правила поведінки, встановлені державою та забезпечені силою її примусу. З іншого боку, специфіка предмета податкового права визначає й специфіку юридичної природи податково-правових норм2, їх змістом є встановлення правил поведінки учасників особливого виду суспільних відносин—податкових

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-648 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>