згляду не лише господар ського та адміністративного права, а й не в останню чергу фінансо вого (з позицій зменшення податкового тягаря на суб'єктів підприє мницької діяльності та розширення самостійності окремих учасників бюджетних відносин, зокрема у системі місцевих фінансів).
Управлінські процеси, що впливають на економіку, у тому числі і в галузі фінансової діяльності держави, повинні бути спрощеними та мати більшу прозорість. Фахівці не раз наголошували на проведенні активної політики боротьби з корупцією на всіх рівнях, яка підриває довіру до фінансового ринку з боку всіх його учасників. Нарешті, слід проводити активну політику, спрямовану на зменшення розміру тіньо вого сектора економіки, оскільки фінансовий ринок не може функціо нувати належним чином, якщо суб'єкти господарювання намагають ся уникати у своїй діяльності використання послуг інститутів фінан сового ринку, щоб не розкривати інформацію про свої операції.
Фіскальна та монетарна політика мають бути збалансованими для того, щоб уникнути гіперінфляцій та різкої девальвації (як і реваль вації) національної валюти, дефолту за державними борговими зо бов'язаннями, демонетизації економіки країни та активного вико ристання грошових сурогатів (зокрема, бартерних операцій), про блем ліквідності ринку, спричинених низьким рівнем насиченості національного ринку позичкових капіталів.
Зростання економіки сприяє розвиткові фінансового ринку, але й розвиток фінансового ринку також сприяє зростанню економіки. Дослідження, які проводилися представниками Світового банку, свідчать, що за однакових умов країни з розвинутим банківським сектором та ринком цінних паперів розвиваються набагато швид ше, ніж країни, в яких рівень розвитку цих інститутів є невисоким1. Таким чином, ефективний розвиток фінансового ринку можливий лише за умови створення системи, |