фондів коштів. Свого часу однією з передумов виділення окремої галузі права було названо політичну заінтересованість держави в самостійному регулюванні комплексу суспільних відносин, що мають певну єдність2.
   Характеризуючи фінансове право як галузь права, в першу чергу слід розкрити його предмет та метод. Предмет правового регулювання являє собою якісно однорідний вид суспільних відносин, на який впливають норми певної галузі права. Для цих відносин характерні
  
  
   1 Петрожицкий Л. Й. Теория права й государства. — СПб.: Лань, 2000. — С. 508.
   2 Дембо Л. Й. О принципах построения системи права // Сов. государство й право. — 1956. — № 8. — С. 91; Пискотин М. Й. Советское бюджетнеє право (основнне проблеми). — М., 1971. — С. 48.
  
  
   такі риси: 1) життєво важливі для людини та її об'єднань відносини; 2) вольові, цілеспрямовані (розумні) відносини; 3) стійкі, такі, що повторюються, та типові відносини; 4) відносини поведінки, за якими можна здійснювати зовнішній контроль (наприклад, юрисдик-ційними органами)1.
   Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються у сфері фінансової діяльності держави. П. М. Годме зазначає, що фінансове право — це галузь публічного права, предметом якого є норми, що регулюють державні фінанси2. При цьому автор цілком справедливо підкреслює публічний характер фінансового права у країні, що має розвинуту ринкову економіку. У відносинах, пов'язаних з формуванням і витрачанням коштів централізованих і децентралізованих фондів, необхідних державі для виконання ЇЇ функцій, завжди виявляється владно-організуюча роль держави в розподілі й перерозподілі національного доходу та ВВП. Саме тому такі відносини мають владно-майновий (грошовий) характер.
   З іншого боку, не всі грошові відносини є фінансовими. Зокрема, придбання товарів через торговельну

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-648 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>