права власності на об'єкти малої приватизації не можна визнати юридичне виваженим, оскільки створює ситуації, за яких право власності на таке майно має виникати ще до укладення договору купівлі-продажу. Перераховані вище юридичні факти повинні бути лише беззаперечною підставою для укладення з переможцем аукціону (конкурсу) договору купівлі-продажу. Такої недоречності вдалося уникнути в Законі України «Про приватизацію майна державних підприємств». Відповідно до статті 27 цього Закону порядок переходу права власності на приватизовані об'єкти має визначатися відповідно до чинного законодавства.
   Земельним кодексом України передбачено особливий порядок переходу права власності на земельну ділянку. Так, відповідно до статті 22 цього Кодексу право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (державними актами, які видаються і реєструються відповідними Радами народних депутатів). При відчуженні будівель і споруд право власності на земельну ділянку переходить разом з переходом права власності на ці об'єкти, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди (ст. ЗО Земельного кодексу). Звідси можна дійти висновку, що тут можливий збіг моментів виникнення права власності на споруди
  
   64
  
   (будівлі) і земельні ділянки. Між тим, таке положення може вступати в суперечність із статтею 22 Земельного кодексу, за якою право власності на земельну ділянку виникає лише після одержання державного акта, чого не вимагається для набуття права власності на будівлі.
   Важливе значення має також чітке визначення обов язків покупця. У Цивільному кодексі названі лише обов'язки по оплаті і прийняттю купленої речі. Звичайно ж, у договорі

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>