і чинний з 1 січня 1964 р., нині діє в редакції зі змінами та з урахуванням ряду нових законодавчих актів).
   По-четверте, зобов'язання мають санкції. Для реалізації санкції суб'єкт зобов'язання, чиє право порушено, вправі звернутися з позовом у суд або арбітражний суд.
   Після того як з'ясовано коло майнових відносин, що є зобов'язаннями, і виявлено та розкрито ознаки цивільно-правового регулювання їх, визначимо поняття зобов'язального права.
   Зобов'язальне право — це система цивільно-правових норм, які на засадах юридичної рівності регулюють майнові відносини в галузі товарообороту(обігу), а також майнові відносини по відшкодуванню заподіяної шкоди за участю організацій і громадян.
   Норми зобов'язального права є важливою і найбільш значною частиною цивільного законодавства. Так, у Цивільному кодексі України з 572 статей 321 стаття присвячена зобов'язанням. Зобов'язальне право має загальну і особливу частини. Загальна частина містить норми, які передбачають правила, що поширюються на всі зобов'язання. Маються на увазі норми про поняття і підстави виникнення зобов'язань, виконання зобов'язань, про відповідальність суб'єктів за порушення зобов'язань та припинення зобов'язань. Особлива частина зобов'язального права містить норми, які регулюють окремі види зобов'язань.
   Розглянемо систему зобов'язального права. Елементами її структури, як і в системі цивільного права, є зобов'язально-правові
  
   4
  
   норми та інститути, розташовані у певній послідовності.
   Загальні положення про зобов'язання сформульовані в першому підрозділі III розділу ЦК України. У шести главах цього підрозділу передбачені правила про підстави виникнення зобов'язань (гл.14), виконання зобов'язань (гл.15), види забезпечення виконання зобов'язань (гл.16). Глава 17 встановлює правила уступки вимоги і переводу боргу. Підставам і обсягу

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>