ні ознаки зобов'язань.
   По-перше, в зобов'язаннях суб'єкти мають юридична рівне положення. Відомо, що юридична рівність сторін — це правовий вираз вартісної рівності їх у товарно-грошових відносинах, які мають еквівалентно-платний характер. У товарно-грошових відносинах повинен відбуватись обмін рівних вартостей. Відхилення від вартісної рівності в товарно-грошових відносинах обумовлені політикою цін. Зміст юридичної рівності полягає в тому, що кожний із суб'єктів у зобов'язанні має права та обов'язки і не підпорядкований іншому суб'єкту. Наприклад, у зобов'язанні купівлі-продажу продавець і покупець мають права та обов'язки, і у відносинах між ними немає елементів влади і підпорядкування.
  
   З
  
   По-друге, переважна більшість зобов'язань за участю громадян виникає з договорів; зобов'язання між організаціями також виникають з договорів, а у випадках, передбачених нормативними актами, —- з актів планування і договорів.
   По-третє, зміст прав і обов'язків суб'єктів зобов'язань визначається не тільки згідно з вимогами імперативних (обов'язкових) норм цивільного законодавства, а й за розсудом суб'єктів зобов'язання. Тому поряд з імперативними є диспозитивні норми, які надають суб'єктам зобов'язань можливість визначити зміст прав і обов'язків за власним розсудом. Разом з тим диспозитивні норми містять певні правила поведінки. Останні застосовуються у тих випадках, коли суб'єкти своєю волею не визначили зміст відповідних прав і обов'язків. Наприклад, сторони у договорі купівлі-продажу вправі на власний розсуд визначити момент виникнення права власності у покупця майна. Якщо ж вони не визначили його, тоді право власності на майно у покупця визначається за правилом диспозитивної норми на підставі частини першої статті 128 ЦК України (Цивільний кодекс, прийнятий Верховною Радою України від 18 липня 1963 р.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>