ки, яких зазнав акцептант у зв'язку з невиконанням договору. Оферент може підтвердити чинність раніше зробленої пропозиції і в тому разі, якщо відповідь на неї запізнилась.
   Як відзначалося, акцепт повинен бути повним і безумовним, тільки тоді він свідчить про згоду сторін щодо істотних умов договору. Проте часто, погоджуючись у принципі укласти договір, друга сторона висуває свої умови або пропонує укласти інший за характером договір. Згода, яка супроводжується застереженнями та контрпропозиціями, не може вважатися акцептом. Тому згідно з частиною першою статті 158 ЦК України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і водночас новою пропозицією. Сторони в цьому разі міняються місцями: акцептант стає оферентом, а оферент — акцептантом, бо на нову пропозицію потрібна згода колишнього оферента. Переговори чи обмін листами між сторонами можуть тривати довго і або завершитись досягненням згоди щодо умов договору, або не привести до бажаного результату.
   Важливим є встановлення моменту, з якого договір вважається укладеним. Визначити цей момент можна на основі аналізу статей 155 і 156 ЦК України, з якого випливає, що договір вважається укладеним у момент одержання акцепту особою, яка направила оферту. Якщо для укладення договору, крім згоди
  
   42
  
   сторін, потрібна передача майна або вчинення іншої дії (реальний договір), то він вважається укладеним з моменту передачі відповідного майна або вчинення певної дії.
   Договір укладають у певній формі: усній, письмовій чи шляхом вчинення конклюдентних дій (ст.42 ЦК України). Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>