інням, законодавство давало право суду з'ясувати зміст договору, виходячи з намірів сторін та їхньої доброї совісті. На відміну від російського, французьке законодавство встановило головне правило тлумачення договорів, виходячи із загального наміру сторін.
   У чинному цивільному законодавстві немає положень, які б визначали підходи до тлумачення договорів. Зокрема, суди при розгляді спорів виходять з норм Цивільно-процесуального кодексу, які зобов'язують їх до всебічного з'ясування дійсних прав і взаємин сторін, до встановлення справжнього змісту тексту договору, поданого сторонами до розгляду.
   Оскільки договір набуває все більшої ваги в регулюванні відносин ринкової економіки і потреба в тлумаченні договорів самими сторонами або органами, які покликані вирішувати цивільно-правові спори, виникає дедалі частіше, доцільно було б передбачити в Цивільному кодексі України норму про тлумачення угод (договорів). При тлумаченні угоди суд, арбітражний або третейський суд беруть до уваги буквальне значення виразів, що в ній містяться. Якщо буквальне значення якоїсь умови угоди незрозуміле, його встановлюють шляхом порівняння цієї умови з іншими умовами і розумінням угоди в цілому. Якщо таким шляхом тлумачення не вдається встановити зміст угоди, то з'ясову-
  
   39
  
   ють дійсну спільну волю сторін з урахуванням мети угоди. При цьому враховують усі обставини, які передували укладенню угоди, переговори і переписку, практику, що склалась у взаєминах сторін, звичаї ділового обороту, наступну поведінку учасників.
   Тлумачення умов договору здійснюється за тими самими правилами, що й тлумачення угоди, але при цьому можуть враховуватись також взірцеві умови (взірцеві договори), якщо навіть у конкретному договорі і немає посилання на ці умови.
  
   § 4. Укладення, зміна і розірвання договору
   Оскільки договір є спільним

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>