|
і державні органи певною мірою забезпечують відповідність змісту конкретних договорів чинному законодавству.
Договором про приєднання визнається договір, умови якого визначені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і можуть бути прийняті другою стороною тільки шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Сторона, яка приєдналася до договору, може вимагати розірвання або зміни договору і відшкодування заподіяних їй збитків, якщо договір про приєднання, хоч і не суперечить законодавчим актам, але позбавляє цю сторону звичайно надаваних їй прав, виключає чи
38
обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язань або містить інші явно обтяжливі умови для сторони, яка приєдналася до договору. При цьому вважається, що сторона, що приєдналась, виходячи із своїх розумних інтересів, не прийняла б цих умов при наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимоги щодо зміни або розірвання договору пред'явлені стороною, що приєдналася до договору у зв'язку із здійсненням своєї підприємницької діяльності, сторона, яка надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналась, знала або повинна була знати, на яких умовах укладає договір.
При укладенні договорів, а найчастіше при їх виконанні і вирішенні спорів, пов'язаних з порушенням договірних зобов'язань, виникає потреба у з'ясуванні змісту договору в цілому або окремих його умов, тобто в тлумаченні договору. Російське цивільне законодавство початку XX ст. передбачало можливість буквального тлумачення договору, коли його зміст визначався із словесного значення термінів, навіть якщо з усіх обставин було видно, що зміст договору не відповідає справжнім намірам контрагентів. І лише в разі сумніву, викликаного словесним розумінням,
|