ла погіршують становище однієї чи обох сторін договору. В Законі «Про оренду майна державних підприємств та організацій» (пункт 3 ст. 11) на цей випадок передбачено, що умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору і тоді, коли після його укладення законодавством установлено правила, які погіршують становище орендаря. Проте це положення стосується лише орендних відносин і не поширюється на інші види договорів. Доцільно було б мати норму загального характеру про те, що коли після укладення договору новий законодавчий акт передбачає інші правила, ніж ті, що ними керувалися сторони при укладенні договору, умови раніше укладеного договору зберігають чинність, крім випадків, коли в законодавчому акті зазначено, що його дія поширюється й на відносини, які виникли з раніше укладених договорів.
   Зміст договору, тобто сукупність передбачених у ньому умов, завжди визначається угодою сторін. Проте воля і волевиявлення учасників договору формуються насамперед під впливом приписів норм права, які містять абстрактну модель взаємовідносин сторін. Договір же є індивідуальним правовим актом, у якому абстрактна модель стосунків осіб, окреслена в загальних рисах у законі, наповнюється конкретним змістом, набуває своєї «плоті і крові». Ось чому в договорі немає потреби дублювати положення, які є звичайними і передбачені у відповідних нормативних актах (наприклад, про відповідальність за порушення умов договору), оскільки сторони повинні керуватися ними незалежно від того, чи включені вони в договір, чи ні.
   На визначення змісту договорів можуть впливати й адміністративні акти, зокрема державні замовлення. Так обов'язковими є акти прикріплення покупців до постачальників при укладенні ними договорів на поставку товарів за міждержавними (у межах СНД) економічними зв'язками.
  
   37
  
   У визначенні

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>