відносин. Тому в частині другій статті 153 ЦК України до істотних віднесено й усі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.
   Серед договірних умов, крім істотних, виділяють також звичайні та випадкові умови. Звичайні — це ті умови, які передбачаються у законі чи іншому нормативному акті і стають обов'язковими для сторін внаслідок самого факту укладення договору. Від істотних вони відрізняються тим, що не потребують окремого погодження і про них не обов'язково застерігати у тексті договору. Наприклад, якщо в договорі майнового найму сторони не обумовили, хто з них — наймодавець чи наймач — буде проводити поточний ремонт зданого в найом майна, то діятиме диспозитивне правило, зазначене в пункті 4 статті 265 ЦК України, а саме: обов'язок проводити за свій рахунок поточний ремонт покладається на наймача.
   Випадковими прийнято вважати такі умови договору, які погоджені сторонами у відступ від положень диспозитивних норм або з метою вирішення питань, що взагалі не врегульовані законодавством. Тому випадкові умови можна виявити при порівнянні їх із звичайними умовами: якщо якусь умову включено до дого-
  
   36
  
   ца зміну чи на доповнення до правил, викладених у законодавчому акті, то порівняно із звичайно прийнятими в договорах даного виду умовами вона виявиться випадковою. Наприклад якщо за договором майнового найму обов'язок проводити поточний ремонт майна буде покладено на наймодавця, то ця умова для даного конкретного договору буде вважатися випадковою. Всі умови — істотні, звичайні, випадкові — після укладення договору стають однаково обов'язковими і сторони повинні їх дотримуватись.
   Нерідко буває так, що після укладення договору приймається законодавчий акт, який передбачає інші правила, ніж ті, що ними керувалося сторони при укладенні договору, і ці нові правила

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>