му кодексі України цей договір не згадується.
   Істотними ознаками господарського договору раніше вважали таке:
   1) суб'єктами цього договору можуть бути лише організації, наділені правами юридичної особи. Принаймні хоча б одна з них має бути господарською організацією, тобто виготовляти і поставляти товари, виконувати роботи, надавати послуги тощо, а друга сторона (послугокористувач) може бути й негосподарською організацією (державна бюджетна установа, громадське об'єднання тощо); 2) договір спрямований на безпосереднє обслуговування основної діяльності господарської організації;
   3) господарський договір має плановий характер, бо він укладається на основі планового завдання (акта), яке є обов'язковим для обох чи однієї із сторін. До господарських відносили і непланові договори, якщо вони були однотипні з плановими і підпорядковувалися такому самому законодавчому режиму (наприклад, поставка, контрактація), або коли вступ у договірні відно-
  
   33
  
   сини прямо передбачений законом (наприклад, договір на експлуатацію залізничних під'їзних колій).
   У період переходу до ринкових відносин формулювання поняття та ознак господарського договору потребує певних уточнень. По-перше, суб'єктами господарських відносин є не лише юридичні особи (організації), а й громадяни, які в установленому порядку здійснюють підприємницьку діяльність (ст.2 Закону «Про підприємництво»). По-друге, в умовах свободи вибору партнерів та визначення змісту договорів істотно змінюється вплив держави на договірні відносини: обов'язкові приписи щодо укладення договорів стосуються лише поставок товарів для державних потреб за міждержавними угодами. Отже, господарські договори стають переважно неплановими. По-третє, виходячи із суті підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик діяльності по виробництву

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>