що) і його передано кредитору, то кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути цей документ, а при неможливості повернення зазначити це в розписці, що ним видається. Закон встановлює презумпцію припинення зобов'язання у разі знаходження боргового документа у боржника. Тому сам факт знаходження його у боржника підтверджує виконання зобов'язання. Обов'язок доведення іншого покладається на кредитора. При відмові кредитора посвідчити виконання зобов'язання зазначеними у статті 216 ЦК України способами боржник вправі затримати виконання. У такому випадку кредитор вважається таким, що прострочив, з усіма наслідками, передбаченими в статті 215 ЦК України.
   Зарахування — це такий спосіб припинення зобов'язання, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав або строк яких не зазначений чи визначений моментом витребування. Зарахування проводиться за таких умов: 1) вимоги повинні бути зустрічними. Тобто такими, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де боржник одного зобов'язання є кредитором іншого зобов'язання; 2) вимоги повинні бути однорідними, тобто предметом обох зобов'язань повинні бути речі одного і того самого роду. Практично зарахування застосовується лише щодо грошей; 3) настання строку виконання зобов'язання з усіх вимог. До зарахування можуть бути пред'явлені вимоги, відносно яких строк виконання настав або не визначений, або визначений моментом витребування. Для зарахування вимог ніяких пільгових строків не надається, оскільки ніяких фактичних дій чинити не потрібно.
   Наявність згаданих умов дає право будь-якій із сторін провести зарахування. За своєю юридичною природою зарахування є односторонньою угодою, яка викликає відповідні юридичні наслідки. Якщо зустрічні вимоги рівні, то зобов'язання припиняється, якщо нерівні, то зобов'язання

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>