К України). Розглянемо окремі способи припинення зобов'язань.
   Виконання зобов'язання. Основним і нормальним способом припинення зобов'язання є його виконання, за допомогою чого досягається мета, заради якої і встановлювалося зобов'язання. У частині першій статті 216 ЦК України підставою припинення зобов'язання визнається лише належне виконання, тобто виконання з дотриманням вимог щодо суб'єктів, предмета, строків, місця і способів виконання. Неналежне виконання не тягне за собою припинення зобов'язання. На сторону, яка його допустила, покладаються додаткові юридичні обов'язки — відшкодування збитків кредитору, спричинених неналежним виконанням, сплата неустойки. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від реального виконання зобов'язання.
   Виконання, що припиняє зобов'язання, повинне відповідним чином бути посвідчене. Вимога письмового оформлення виконання необхідна: а)коли зобов'язання виражено в письмовій формі незалежно від того, чи її вимагає закон, чи сторони за своєю волею надали зобов'язанню такої форми; б) коли вимагає закон, хоч зобов'язання укладено в усній формі (частина друга ст.43 ЦК України); в) у разі пред'явлення відповідної вимоги боржником. При виконанні зобов'язань, які не виражені у пись-
  
   19
  
   мовій формі, боржник вправі вимагати від кредитора розписку, що посвідчує виконання зобов'язання. Якщо зобов'язання виражене в усній формі і при його виконанні боржник не вимагає розписки, то ніякого оформлення не проводять. Документ, що посвідчує факт виконання зобов'язання, його зміст і порядок оформлення, визначається нормативними актами про відповідні види договорів (наприклад, поставки, капітального будівництва, перевезення тощо).
   Відповідно до статті 216 ЦК України, якщо на посвідчення зобов'язання видано борговий документ (розписку, квитанції

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>