непред'явлення вантажу до перевезення. Штрафи за невиконання зобов'язань, що випливають з плану перевезення чи прийнятого до виконання замовлення на позапланове перевезення, є виключною неустойкою, адже збитки від неподання перевізних засобів та непред'явлення вантажу сторони одна одній не відшкодовують.
   У транспортних статутах та кодексах наведено вичерпний перелік обставин, за наявності яких відправник і перевізник звільняються від сплати штрафу за невиконання плану перевезення вантажів. Так, автотранспортна організація і відправник звільняються від відповідальності за порушення обов'язків, що виникли з плану перевезення, якщо це сталось у разі: 1) явищ стихійного характеру (заметів, повені, пожежі тощо); 2) аварії на підприємстві, внаслідок якої робота підприємства була припинена на строк не менше трьох діб; 3) тимчасового припинення або обмеження перевезення вантажів по визначених шляхах, встановлених в порядку, передбаченому Статутом автомобільного транспорту (частина 6 ст. 359 ЦК України, ст. 132 Статуту автомобільного транспорту).
   Підстави для звільнення сторін від відповідальності за невиконання плану перевезення передбачені також у статтях 145, 146 Статуту залізниць, статті 63 Статуту внутрішнього водного транспорту. Отже, коли невиконання плану перевезення сталося з причин, які не зазначені в цих переліках, але не можуть бути визнані і як провина сторони у зобов'язанні, відповідальність з перевізника чи відправника не знімається. Це є передбачений статтею 209 ЦК України відступ від принципу винної відповідальності, тобто випадок відповідальності незалежно від вини.
   Принцип реального виконання зобов'язань, які випливають з плану перевезення, полягає в тому, що на вимогу вантажовідправника неподані перевізні засоби в одному періоді перевізник повинен поповнювати у наступних періодах.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>