жувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
   Договір перевезення конкретного вантажу є реальним, оскільки він вважається укладеним в момент здачі вантажу транспортній організації для перевезення. Послуга за перевезення надається за плату, причому обидві сторони наділяються в договорі правами та обов'язками. Отже, договір перевезення — сплатний і двосторонній.
   Підприємства повітряного, морського, автомобільного, річкового транспорту, враховуючи встановлені обсяги перевезення для кожного з відправників, укладають з ними особливі організаційні договори (спеціальні, річні, довгострокові або навігаційні), спрямовані на організацію майбутніх перевезень вантажів. Так, відповідно до статей 34-36 Статуту автомобільного транспорту за річним договором автотранспортне підприємство зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник — пред'являти до перевезення вантажі в обумовленому обсязі. В річному договорі встановлюються обсяги та умови перевезення, порядок розрахунків, а також визначаються раціональні маршрути і схеми вантажопотоків.
   Договори на організацію перевезень на морському транспорті мають назву довготермінових (ст. 128 Кодексу торговельного мореплавства), на річковому — навігаційних (ст. 60 Статуту внутрішнього водного транспорту). На залізничному транспорті договори на організацію перевезень вантажів не укладаються.
   Договори на організацію перевезень є консесуальними, оскільки вважаються укладеними з моменту надання угоді сторін належної (письмової) форми. Вони не передбачають перевезення конкретного вантажу, тому не є товарними угодами.
   Зобов'язання по перевезенню конкретного вантажу виникає з договору перевезення, що укладається в момент прийняття перевізником від відправника вантажу разом з відповідним транспортним документом.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>