латити її,
   З наведеного випливає, що замовником у договорі побутового замовлення може бути лише громадянин, а підрядчиком — спеціалізована організація (підприємство) побутового обслуговування. У сучасних умовах статтю 348 ЦК України слід тлумачити в контексті нового ринкового законодавства, за яким і окремі громадяни можуть набувати статус підприємця, а відтак — надавати побутові послуги населенню. З правової точки зору не повинні вважатися побутовими замовлення громадян, які не пов'язані із задоволенням їхніх власних потреб, а мають підприємницьку мету
  
   170
  
   (наприклад, замовлення постійного промислового характеру, призначені для подальшої реалізації з метою одержання прибутку, замовлення великих промислових партій товару). Нерідко підприємства побутового обслуговування виконують замовлення інших господарюючих суб'єктів (суб'єктів підприємництва). За таких обставин на зазначені підрядні відносини мають поширюватися правила загального договору підряду.
   Крім спеціальних статей, до договору побутового замовлення застосовуються також окремі загальні правила про договір підряду, викладені у статтях 335—337, 339—342, частині третій статті 343, статтях 346—347 ЦК України. Відповідно до статей 348, 352 Кабінету Міністрів України надано право затверджувати з окремих видів обслуговування громадян типові договори побутового замовлення. Правила про договори підряду з обслуговування побутових потреб громадян можуть встановлюватися й іншими спеціальними законодавчими актами. Наприклад, Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 р. №313 затверджені Правила побутового обслуговування населення, в яких передбачено порядок приймання та оформлення замовлень на послуги, умови виконання замовлення тощо.
   Як уже зазначалося, побутове замовлення оформляється договором, квитанцією, розпискою чи іншим

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>