своїй роботі отриманим від замовника завданням, а замовник вправі давати певні вказівки щодо способу, строків виконання роботи в порядку, визначеному законом.
   Обсяг самостійності підрядчика у виборі способу виконання замовлення багато в чому залежить від ступеня визначеності ознак предмета договору. Деталізація цих ознак при укладенні договору позбавляє підрядчика певної свободи дій у виконанні замовлення, але разом з тим вона сприяє зменшенню можливих непорозумінь. Якщо ті чи інші ознаки предмета визначені нормативними актами, типовими договорами, технічними чи будівельними правилами, то підрядчик повинен їх дотримуватися, навіть коли вони не були обумовлені в договорі.
   Організаційно-господарська самостійність підрядчика значною мірою обумовлює існування так званого принципу риску, сутність якого зводиться до встановлення відповідного розподілу правових наслідків випадкової загибелі матеріалів і предмета підряду між замовником і підрядчиком. Цей принцип закріплений як невід'ємна ознака підрядних відносин, що сформульована у вже згадуваній статті 332 ЦК України. Зміст цієї статті дає підстави припустити, що принцип риску не може бути скасований угодою сторін.
   Риск підрядчика полягає в тому, що в разі випадкової загибелі предмета підряду до здачі його або неможливості закінчити роботу без вини сторін, підрядчик не вправі вимагати винагороди за роботу (частина перша ст.346 ЦК України). У законодавстві нічого не згадується про порядок відшкодування можливих збитків, проте, виходячи із загальних правил зобов'язального права, можна дійти висновку, що в такій ситуації ні підрядчик, ні замовник не набувають права на відшкодування понесених збитків. Може статися так, що підрядчик отримав від замовника певні суми у вигляді авансу. За законом такі суми піддягають поверненню замовнику.1
   Від загибелі

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>