иконання» замовлення, як правило не може бути предметом договору ще й тому, що ійснюється воно підрядчиком організаційно самостійно. За такого підходу ми вимушені були б визнати, що, наприклад, предметом купівлі-продажу є не сама відчужувана річ, а дії продавця щодо її відчуження, що суперечить сутності купівлі-продажу.
   У договорі підряду повинні бути чітко визначені вимоги до його предмета щодо якості, кількості тощо. Пріоритет у формулюванні предмета договору, безумовно, належить замовникові, який виходить із своїх потреб. Однак це не означає, що підрядчику законом відведена пасивна роль. Він також бере участь в оцінці предмета, виходячи з своїх матеріальних, професійних та інших можливостей. В окремих випадках сторони можуть і не погоджувати ті чи інші вимоги до предмета договору, якщо вони безпосередньо передбачені спеціальними нормативними актами, стандартами, технічними умовами, зразками (наприклад, у сфері побутового обслуговування, капітального будівництва).
   Для досягнення замовленого результату можуть використовуватися матеріали підрядчика або замовника, можливе також поєднання матеріалів обох сторін. Такий висновок випливає із змісту ст.332 ЦК України. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 335 цього Кодексу підрядчик зобов'язаний виконати роботу, обумовлену договором, із своїх матеріалів і своїми засобами, якщо інше не встановлене законом або договором, тобто в останньому випадку припускається, що за загальним правилом матеріали надаються підрядчиком, а інше може бути передбачене законом або договором. Подібне застереження набуває практичного значення у випадку, коли в договорі не визначено сторону, на яку покладається обов'язок різновидів договору підряду. Такий обов'язок може встановлюватися також у спеціальних актах законодавства.
   У договорах підряду, які вправі були

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>