ба, яка бере на себе обов'язок виконання замовленої роботи (послуги), а замовник — це особа, яка замовляє виконання певної роботи (послуги), беручи на себе обов'язок прийняти і оплатити її результат.
   Договірними сторонами можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи. Підрядні роботи виконують спеціально створені для цього підприємства (будівельні, будівельно-монтажні, у сфері побутового обслуговування тощо), а також інші підприємства що займаються виробничо-господарською діяльністю. Звичайно спеціалізовані підприємства виступають як підрядчики. Підрядчик має право доручити виконання певної роботи третім особам — субпідрядчикам.
   Щодо участі фізичних осіб у підрядних відносинах (особливо як підрядчиків), то вона суттєво обмежувалася законодавчими актами. Так, відповідно до статті 333 ЦК України громадянин міг приймати на себе виконання роботи за договором підряду лише у випадках, не заборонених законом, і за умови виконання цієї роботи особистою працею. Певні види робіт (послуг), які не могли виконуватися на підрядних умовах, визначалися, наприклад, Положенням про кустарно-ремісничі промисли від 31 травня 1976 р. Положенням, зокрема, заборонялося виготовлення і ремонт зброї, тиражування платівок, кінофільмів, магнітних записів, виготовлення виробів із дорогоцінних металів і каменів, перевезення пасажирів і вантажів автотранспортними засобами. Безумовно, щодо більшості перерахованих у Положенні робіт заборона була цілком виправданою, проте були й такі роботи, заборона яких не мала достатніх підстав.
   З прийняттям в Україні законодавства ринкового спрямування потреба в застосуванні багатьох, раніше чинних актів стосовно індивідуальної трудової діяльності відпала. Основоположними принципами нового законодавства стали вільне економічне самовизначення громадян, свобода підприємництва тощо. Так,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>