ексу погіршення житлових умов відповідачів, як правило, не повинно допускатись. У цьому випадку суд має всебічно враховувати інтереси та обгрунтовані доводи членів сім'ї наймача. Однак обмін жилого приміщення на приміщення в загальній квартирі не може розглядатися як погіршення житлових умов осіб, які проживають в ізольованій квартирі і між якими виник спір.
   Статтею 81 Житлового кодексу передбачена можливість обміну частини жилого приміщення. Наймач або член його сім'ї вправі провести обмін жилої площі, що припадає на нього, в тому числі суміжної кімнати або частини кімнати з наймачем іншого жилого приміщення, але за тієї умови, що особа, яка переїздить в порядку обміну, є членом сім'ї тих, хто залишився проживати у цьому приміщенні. Так, наприклад, якщо в двокімнатній квартирі проживає подружжя з дорослим сином, а окремо в однокімнатній квартирі мати наймача, то природно, що в результаті обміну старенька мати перебирається жити до сина та невістки, а син цього подружжя займає однокімнатну квартиру.
   Відмова наймодавця у дозволі на обмін може мати місце лише з підстав, зазначених у законі. Статтею 86 Житлового кодексу
  
   148
  
   передбачено підстави, за яких не допускається обмін, зокрема, коли до наймача пред'явлено позов про розірвання чи зміну довору найму, якщо обмін має корисливий чи фіктивний характер, якщо жиле приміщення є службовим або знаходиться у гуртожитку тощо. Відмова наймодавця в обміні може бути оскаржена в судовому порядку.
   Угода про обмін жилими приміщеннями набуває чинності з моменту одержання сторонами обмінних ордерів, вважається виконаною з моменту переселення наймачів в обмінювані жилі приміщення.
  
   § 6. Піднайм жилого приміщення
   Закон передбачає за наймачем право надавати частину, а в разі тимчасового виїзду і все жиле приміщення в користування стороннім особам, якщо на

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>