тнього наймача, які залишаються в жилому приміщенні.
  
   § 5. Право на обмін жилого приміщення
   Право на обмін жилого приміщення є одним з найважливіших суб'єктивних прав наймача. Потреба у його здійсненні виникає у наймача за різних обставин, наприклад, у зв'язку з реєстрацією шлюбу чи його розірванням, об'єднанням з батьками в одну сім'ю, наближенням місця проживання до місця роботи тощо.
   Обмін жилими приміщеннями за своєю юридичною категорією та згідно з чинним житловим законодавством є своєрідним перерозподілом жилих приміщень.
  
   147
  
   Право наймача на обмін жилого приміщення та порядок обміну встановлюються і регулюються житловим законодавством (ст.79-89 Житлового кодексу) та Правилами обміну жилих приміщень, затвердженими Постановою Ради Міністрів Української РСР №31 від 31 січня 1986 р.
   Учасниками обміну можуть бути наймачі державного та громадського житлових фондів, а також пайовики — члени ЖБК.
   Правом на обмін користуються лише наймач та члени його сім'ї, що проживають разом з ним. Такого права не мають піднаймачі і тимчасові мешканці. Обмін допускається лише за наявності письмової згоди всіх членів сім'ї, що проживають спільно включаючи й тимчасово відсутніх. За неповнолітніх членів сім'ї свою згоду в письмовій формі висловлюють батьки, опікуни чи піклувальники.
   Предметом обміну може бути як ізольована квартира чи інше ізольоване жиле приміщення, так і частина жилого приміщення.
   У тих випадках, коли між членами сім'ї наймача (чи колишніми членами сім'ї) не досягнуто згоди про обмін, кожний з них вправі вимагати в судовому порядку примусового обміну приміщення, яке вони займають, на приміщення в різних будинках (квартирах).
   У пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 р. передбачається, що при примусовому обміні на підставі статті 80 Житлового кодексу

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>