ння, і чи мала намір постійно проживати в ньому.
   Ще однією необхідною умовою вселення в жиле приміщення, згаданою в зазначеній постанові, є письмова згода усіх членів сім'ї, що проживають разом з наймачем (у тому числі й тимчасово відсутніх). За неповнолітніх членів сім'ї таку згоду повинні висловити їхні батьки чи інші законні представники (опікуни, піклувальники) навіть якщо вони не проживають у даному жилому приміщенні.
   Як правило, таку письмову згоду оформляють тоді, коли наймач звертається з проханням прописати певну особу в найняте ним жиле приміщення; відповідні органи вимагають підписів усіх членів сім'ї на заяві наймача. Проте трапляються й такі випадки, коли не всі члени сім'ї наймача (або колишні члени сім'ї наймача) дали письмову згоду на вселення певної особи чи взагалі не висловлювали своєї думки з цього приводу, якщо, наприклад, після вселення особи як члена сім'ї наймача не ставилося питання про її прописку. У таких випадках у разі виникнення спору про право особи, що вселилася в жиле приміщення, згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 р. відсутність письмової згоди членів сім і наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони таку згоду, хоч і не письмово, але висловили.
  
   145
  
   Згідно з частиною другою статті 65 Житлового кодексу особи що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівне з рештою членів сім'ї право користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, що разом з ним проживають, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
   Наприклад, у двокімнатну квартиру, що складається з ізольованих кімнат розмірами

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>