потерпілим). По-друге, придбання або збереження майна є безпідставним, тобто не має достатньої підстави, встановленої нормативним актом або договором, чи здійснене на підставі, яка згодом відпала, наприклад, у зв'язку з визнанням угоди недійсною. За цих умов придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи є підставою виникнення позадоговірного зобов'язання, тобто зобов'язання, що виникає не з договору, а із зазначеного вище юридичного факту (ст.ст.469-471 ЦК України).
Глава 2 Суб'єкти зобов'язань
§ І. Сторони в зобов'язанні
Кредитор і боржник — суб'єкти цивільних правовідносин. Кредитор як носій права є активною стороною зобов'язання, а боржник, тобто особа, на яку покладається обов'язок, — пасивною.
В односторонньому зобов'язанні одна сторона є активною, інша — пасивною. Класичним прикладом є зобов'язання позики, в якому позикодавець (активна сторона) має право на одержання виконаного, а позичальник (пасивна сторона) повинен вчинити дії по поверненню боргу. У двосторонньому зобов'язанні кожна із сторін виступає як активна і пасивна сторона одночасно, оскільки кожна має права і обов'язки, яким відповідно протистоять права і обов'язки іншої сторони. Так, у зобов'язанні по купівлі-продажу покупцеві належать права на набуту річ і обо-
10
в'язки по оплаті її, а продавцеві — усі обов'язки по передачі речі і право на її оплату.
Крім обов'язків боржника існують кредиторські обов’язки. Різниця між ними полягає в тому, що обов'язки боржника є самостійними або зустрічними (у позичковому зобов'язанні), а кредиторські обов'язки покликані забезпечити можливість виконання боржником своїх обов'язків. Сторони в зобов'язанні є неодмінними його учасниками. Крім сторін у зобов'язанні можуть брати участь і інші особи, зокрема треті особи. Участь третіх осіб не обов'язкова. Треті особи завжди
|