о вимог їхніх статутів та законодавчих актів. У період існування командно-адміністративних методів управління економікою права юридичних осіб на безоплатне відчуження майна значно обмежувалися. Найбільшого поширення в цей час набули випадки нагородження працівників за успіхи в роботі цінними подарунками, грошовими преміями, не передбаченими системою оплати праці (ст. 143 Кодексу законів про працю УРСР, 1971 р.).
  
   90
  
   Нове законодавство, як і те, що діяло раніше, не містить безпосередньої вказівки про право юридичної особи передавати майно за договором дарування. У ньому, як правило, застосовується термін «безоплатна передача» майна. Так, відповідно до статті 10 Закону України «Про підприємства в Україні» підприємству надається право, якщо інше не передбачено його статутом, вчиняти будь-які угоди щодо картежного йому майна. При цьому безоплатна передача і надання підприємствами матеріальних цінностей громадянам здійснюються з дозволу власника або уповноваженого ним органу, крім випадків, передбачених законодавством України.
   7 липня 1992 р. до частини третьої статті 10 Закону України «Про підприємства в Україні»1 було внесено зміни щодо порядку відчуження державної власності. Відповідно до цих змін відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна України. Фактично це означає, що зазначене майно не може відчужуватися від держави за договором дарування або іншим безоплатним способом.
   Крім того, Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» була встановлена заборона на безоплатну передачу підприємствами, що є у загальнодержавній

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>