ежного ставлення до дарувальника. Проте такий обов'язок має суто морально-етичний характер, і він не породжує відповідних юридичних наслідків. Тому за чинним законодавством неуважне ставлення обдарованої особи до дарувальника, нанесення останньому образ не можуть бути підставою для розірвання договору дарування.
   На наш погляд, не може суперечити поняттю і призначенню договору дарування укладення таких угод, за якими б дарувальник зберігав певні права (наприклад, дарується жилий будинок із збереженням за дарувальником права користування певною частиною жилого приміщення, дарування автомашини із збереженням за дарувальником права періодичного користування нею). Бажано, щоб угоди з такими умовами знайшли своє врегулювання в новому цивільному законодавстві.
   Сторонами в договорі дарування можуть бути як громадяни, так і юридичні особи, а в певних випадках — і держава. Укладення договорів дарування громадянами має здійснюватися з дотриманням загальних правил цивільного законодавства про їх дієздатність. Крім того. Кодексом про шлюб та сім'ю України встановлені додаткові гарантії захисту осіб, які перебувають під опікою або піклуванням. Так, опікун не вправі без дозволу органів опіки і піклування укладати угоди, а піклувальник — давати згоду на їх здійснення, якщо вони виходять за межі побутових. Такими угодами, зокрема, є договори, які підлягають нотаріальному посвідченню і спеціальній реєстрації, відмова від належних підопічному майнових прав, поділ майна тощо (ст. 145 Кодексу про шлюб та сім'ю).
   Юридичні особи виступають сторонами в договорі дарування в межах своєї спеціальної дієздатності. При цьому законодавство не містить будь-яких обмежень щодо прийняття юридичними особами дару. Водночас безоплатне відчуження майна (у тому числі й за договором дарування) повинно здійснюватися ними відповідно

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>