їх набуває лише обдарований у вигляді повноважень власника стосовно прийнятого майна. Відповідно до частини третьої статті 243 ЦК України дарування громадянами майна державним, кооперативним або іншим громадським організаціям може бути обумовлено використанням цього майна для певної суспільне корисної мети (наприклад, зібрання книг для наукових досліджень, колекція картин — для публічного показу в музеї, кошти — для придбання сучасного медичного обладнання). Нині, в умовах законодавчого визнання рівноправності усіх форм власності, обумовлення певного цільового використтання дару цілком можливе й тоді, коли обдарованою особою є громадянин.
   Належність дарування до односторонніх договорів аж ніяк не позбавляє його ознак двосторонньої угоди, для укладення якої необхідне волевиявлення двох сторін (дарувальника і обдарованої особи). Це означає, що дарування вважається здійсненим (тобто договір укладеним) за наявності волевиявлення обдарованої особи, висловленого у будь-якій формі. У громадян таке волевиявлення, як правило, висловлюється відповідною поведінкою, обумовленою тією чи іншою подією, обставинами (днем народження, весіллям, ювілеєм тощо). Безпосередня згода особи, якій дарується майно, вимагається за тими угодами, які потребують спеціального оформлення.
   На відміну від деяких інших реальних договорів (наприклад, договору позики) за договором дарування у сторін, як правило, не виникають навіть односторонні зобов'язання. Можна, однак, припустити, що дарувальник зобов'язаний повідомляти обдарованого про шкідливі або небезпечні властивості предмета дарування, здатну в процесі використання заподіяти шкоду остан-
  
   89
  
   ньому. З укладенням договору дарування фактично припиняється юридичний зв'язок між сторонами. Обдарована особа, безперечно, вправі прийняти на себе добровільно обов'язок належного

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>