бутового характеру. Заборонялися як правило, товарообмінні відносини міждержавними організаціями і громадянами. Наявність цих та багатьох інших обмежень щодо застосування договору міни у сфері товарообігу зумовлювалася централізованою плановою системою розподілу матеріальних благ, ігноруванням законів ринкової економіки.
   І лише після започаткування економічних реформ ринкового спрямування, прийняття нового законодавства про власність, підприємництво тощо договір міни набув вагомішого значення. Так відповідно до статті 4 Закону України «Про власність» власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, тобто саме власник вправі обирати спосіб відчуження належного йому майна. В Законі України «Про підприємства в Україні» (ст. 10) прямо зазначається, що підприємства можуть відчужувати, в тому числі обмінювати, належне їм майно іншим підприємствам, а також за певних умов громадянам. Предметом договору міни може бути практично все те майно, що і в договорі купівлі-продажу. Разом з тим, у законодавстві можуть встановлюватися ті чи інші обмеження щодо товарообмінних угод. В умовах реформування системи розподілу продуктів матеріального виробництва, виникнення диспропорцій у структурі виробництва та відсутності у суб'єктів підприємництва достатніх коштів набули поширення бартерні угоди.
   Договір міни може породжувати негативні тенденції. Зокрема, бартерні угоди здатні гальмувати товарообіг, а в умовах дефіциту обігових коштів — спонукати сторони укладати їх на невигідних та нееквівалентних умовах, особливо в зовнішньоекономічній діяльності. Тому з метою упорядкування здійснення бартерних (товарообмінних) операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України, регулювання платіжного балансу України 27 січня 1995 р. було прийнято Указ Президента України «Про регулювання

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-702 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>