Для норм цивільного як приватного права характерні диспозитив-
   ність, спрямованість на забезпечення інтересів окремої особи тощо.
   На думку Є. О. Харитонова і Н. О. Саніахметової, приватне право можна ви-
   значити як сукупність правил і норм, що стосуються визначення статусу і захис-
   ту інтересів окремих осіб, які не є фігурантами держави, не перебувають у
   відносинах влади і підпорядкованості один одному, рівноправно і вільно встанов-
   люють собі права та обов'язки у відносинах, що виникають за їхньою ініціати-
   вою3. Таке визначення значною мірою об'єктивно відображає характеристику
   приватного права. Автори виправдано прагнули розвинути відому цитату рим-
   ського юриста Ульпіана про те, що "публічним правом є те, що стосується ста-
   новища Римської держави, приватним — яке стосується блага окремих осіб".
   Проте у даному разі наведена авторами характеристика не є вичерпною, оскіль-
   ки зміст приватного права надто складний і не завжди однорідний. Неоднознач-
   ним може виявитися для тлумачення термін "фігурант держави", адже під ним
   можна розуміти також державні та комунальні юридичні особи, інтереси яких як
   публічних утворень захищаються приватним правом нарівні з інтересами приват-
   них осіб. Крім того, автори припустилися певної непослідовності, розглядаючи
   приватне право як сукупність правил і норм, а в іншому випадку цілком вірно
   стверджують, що право — категорія більш широка

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>