|
оби на її
поширення (ч. 1 ст. 307 ЦК України).
У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і адресата ви-
користання кореспонденції, зокрема шляхом її опублікування, можливе лише за
згодою їхніх дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає — батьків, братів та сестер.
У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і адресата, а та-
кож у разі смерті названих вище фізичних осіб кореспонденція, яка має наукову,
художню, історичну цінність, може бути опублікована в порядку, встановленому
законом.
У кодексі розроблено положення, згідно з якими кореспонденція, що стосу-
ється особи, може бути долучена до судової справи (але не публічно розголоше-
на) ляше у разі, якщо в ній містяться докази, що мають значення для розв'язан-
ня справи (ч. 4 ст. 307).
Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено лише судом у ви-
падках, встановлених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину
під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати ін-
формацію неможливо (ч. 5 ст. 307 ЦК України).
Конституція України закріплює право кожного громадянина вільно збирати,
зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в ін-
ший сіосіб — на свій вибір (ст. 34).*Право на інформацію проголошується і
ЦК України (ст. 303).
Інформація — це те найважливіше, що передувало появі матеріального. Бу-
дучи нематеріальною за
|