іку (ст. 1), займає саме таку по-
   зицію і забороняє будь-яке незаконне посягання на її честь і гідність (ст. 16). Ос-
   кільки встановити точний момент виникнення в особи права на честь і гідність
   практично неможливо, слід визнати правильним підхід законодавця до вирішен-
   ня цієї проблеми, відповідно до якого вказане суб'єктивне право належить люди-
   ні від народження (ст. 28 Конституції України). Аналогічну позицію займають і
   Малеина М. Н Защита личньїх неимущественньїх прав советских граждан. — М.: Знание,
   1991,—С. 58.
   г\
   Петрухин Й. Л. Личная жизнь: предельї вмешательства. — М.: Юрид. лит., 1989. — С. 21.
   Придеоров Н. А. Достоинство личности й социалистическое право. — М.: Юрид. лит., 1977.
   — С. 55.
   Блюмкин В. А. О чести й достоинстве советского человека. — М.: Знание, 1974. — С. 4,
   26—27.
  
   258 Глава 16
   міжнародні акти в галузі прав людини: Загальна декларація прав людини, Між-
   народний пакт про громадянські і політичні права, а також Конвенція про права
   дитини. У разі порушення права особи на честь і гідність, вона може особисто
   звернутися за захистом до суду, якщо згідно з чинним законодавством має повну
   цивільну дієздатність, або права звернення до суду набувають її батьки (опікуни,
   піклувальники, усиновителі) відповідно до норм цивільного законодавства про
   представництво в суді.
   В юридичній літературі досить часто право на честь і гідність та право на ді-
   лову

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>