ивання, праці, навчання, побуту тощо, тобто забезпечувати гід-
   не людини життя.
   Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля означає забезпечену зако-
   ном можливість користуватися здоровим та сприятливим для життя навколиш-
   нім природним середовищем, дихати чистим повітрям, вживати чисту питну воду
   тощо, а також можливість перебувати у сприятливому для життя і здоров'я се-
   редовищі проживання (включаючи місця проживання, побуту, відпочинку, нав-
   чання, харчування, а також продукцію народного господарства)1.
   Назване право належить до абсолютних особистих немайнових прав. Це
   суб'єктивне право відображає перш за все міру можливої поведінки самої упра-
   вомоченої особи. Так, громадянин самостійно визначає місце свого проживання,
   побуту, відпочинку, навчання тощо. Пасивний характер має зміст обов'язку не-
   визначеного кола осіб, оскільки вони повинні утримуватися від дій, що порушу-
   ють право управомоченої особи, тобто не повинні псувати, забруднювати навко-
   лишнє середовище.
   Право на одержання у встановленому порядку повної та достовірної інформа-
   ції про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров'я на-
   селення закріплене у Законі України "Про охорону навколишнього природного
   середовища" від 25 червня 1991 р.2 та ст. 6 Основ законодавства про охорону
   здоров'я.
   Праву громадян на одержання достовірної інформації про стан довкілля по-
   винен відповідати

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>