і в порядку,
   встановлених законом; не може бути заарештована або триматися під вартою
   інакше як за вмотивованим рішенням суду і лише на підставах і в порядку, вста-
   новлених законом (частини 4, 5 ст. 289). Ці положення відповідають нормам
   міжнародного законодавства. Так, згідно зі ст. 9 Загальної декларації прав люди-
   ни ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.
   Випадки законного обмеження свободи особи, передбачені законом, можна
   перергхувати: це адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністратив-
   не правопорушення; адміністративний арешт; взяття під варту як запобіжний за-
   хід; затримання органом дізнання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; по-
   збавлення волі як вид кримінального покарання. Але в усіх названих випадках
   закон ладає можливість кожній особі оскаржити свій арешт чи затримання у ви-
   значеному законом порядку.
   Право на особисту недоторканність розкривається у ст. 290 ЦК України як
   право, згідно з яким фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстоко-
   му, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаран-
   ню (ч. 2 ст. 290).
   10 грудня 1984 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію проти ка-
   тувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів пово-
   дження і покарання1. Цей документ був підписаний Україною 27 лютого 1986 р.
   Відповідно до ч. 1 ст. 1 цієї Конвенції термін

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>