приводу того, чи
   є право на свободу і особисту недоторканність одним правом, чи воно включає
   два самостійні особисті немайнові права фізичної особи.
   ЦК України присвячує названим правам дві окремі статті — ст. 289 "Право
   на свсбоду" і ст. 290 "Право на особисту недоторканність".
   Теоретичним підґрунтям для такого підходу може слугувати теорія
   Л. О. Красавчикової, згідно з якою право на особисту свободу тісно пов'язане з
   правом на особисту недоторканність, але не зводиться до нього. Право на осо-
   бисту свободу означає відповідну міру можливої та юридичне дозволеної пове-
   дінки громадянина розпорядитися собою, своїми вчинками та часом. А право
   особи на особисту недоторканність в об'єктивному розумінні — це сукупність
   цивільно-правових норм, які передбачають неприпустимість будь-якого пося-
   гання на особистість з боку будь-кого, за винятком випадків, передбачених за-
   коном .
   Свобода включає у себе економічну, політичну та індивідуальну свободу. Під
   фізичною свободою розуміється можливість належати собі у конкретному фізич-
   ному світі, рухатися, переміщуватися у просторі. До сфери індивідуальної свобо-
   ди входять такі блага, як особисте та сімейне життя, задоволення суто індивіду-
   альних потреб, моральні відносини тощо. Але тільки наявність фізичної свободи
   дає змогу індивіду бути учасником суспільних відносин у повному обсязі. Якщо
   в результаті примусу обмежується фізична

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-1638 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>